Говоримо з дітьми про війну

Тривожні події в Україні останнім часом дають небагато підстав для радості й оптимізму. Однак якщо дорослим непросто розібратися з власними емоціями, приборкувати свої страхи і безпорадність, то дітям у цій ситуації значно складніше. А дітлахи дуже чутливо реагують на настрій дорослих. Психологи радять батькам пам’ятати про це.

— Попри те, що дитяча психіка має таку важливу здатність як гнучкість, і захищає свідомість від непоправних змін, без підтримки рідних дитині важко впоратися із впливом об’єктивно травматичних подій, — зауважує психолог Євгенія Бурдюг. — Завдання дорослих — стати опорою дитині, підтримати у важку хвилину.

Як пояснити дітям, що в Україні — війна? Як відповідати на запитання про те, що відбувається? Як зміцнити їхню надію, заспокоїти? «Насамперед кажіть правду, — радить Євгенія Бурдюг. — Правду — коли йдеться про самі події, і правду, яка стосується вашого стану, емоцій, що виникають унаслідок цих подій. Дитина каже: «Я боюся цих людей у формі зі зброєю в руках». Ви дієте правильно, якщо щиро зізнаєтесь: «Я також їх боюся». Важливо поділитися з дитиною своїми переживаннями. Щира відповідь дуже важлива для вашої доньки чи сина. Але головне — не залякати малечу своїми страхами і тривогою. Дотримуйтеся міри. Відверто діліться тим, що ви відчуваєте, але при цьому маєте залишатися для дитини батьками (захисниками і опорою).

Не можна замовчувати те, що відбувається, кажуть психологи. Звісно, дітям складно збагнути ситуацію повною мірою. Просто говоріть iз ними про це. «Можете пояснити дитині, що світ переважно безпечний, але бувають моменти, коли це не так. Світ не чорний і не білий. Буває радісно і буває сумно. Важливо допомогти дитині прийняти це знання», — наголошує пані Євгенія.

Якщо дитина плаче, не варто казати: «Не плач, дурненький». Адже малюк боїться, йому страшно. Підтримайте його, будьте поруч. У цей момент, каже психолог, важливим є тілесний контакт, який допоможе дитині відчути опору. Дитина має знати: ви поруч і нікуди не зникнете. «Крім того, дитина звертає увагу на те, як ви самі справляєтесь із власними емоціями, наскільки контролюєте гнів, дратівливість, злість. Ви — приклад для своєї дитини. Тому вчіться шукати конструктивний вихід зі складних ситуацій», — радить психолог.

Запитуйте дитину про те, що вона відчуває, просіть змалювати її емоції. Розкажіть їй, що багато людей в такій ситуації відчувають страх, гнів, тривогу. А часом — і безпорадність. Але головне, що це все минає. Говоріть iз дитиною про ваші переживання з приводу ситуації в нашій країні. Оперуйте висловами: «я хвилююся», «мені сумно», але наголошуйте: дорослі шукають усі можливі виходи, думають, як знайти вихід із ситуації, і обов’язково знайдуть правильне рішення. Не відмахуйтеся від малюка фразами «тобі цього не збагнути», «виростеш — зрозумієш». Шукайте потрібні слова. Щоб дати дітям відчуття опори і надії, уникайте висловлювань про безпорадність — не тільки власну, а й уряду, армії. Дитина не може почуватися спокійно в ситуації, коли розуміє, що захисту чекати ні від кого.

У будь-якому випадку, кажуть психологи, з дітьми необхідно обговорювати ті події і факти, про які вони запитують. Шукайте правильні форми для цього. Для зовсім маленьких це може бути казка або цікава історія. Таке спілкування допоможе встановити довірливі стосунки з малюком. «Для старших дітей оптимально змальовувати образ майбутнього: ось такими ми будемо, коли минуть усі ці труднощі. Просто скажіть собі: «Життя — довга і захоплююча книга, в якій сьогоднішня сторінка — непроста, але я обов’язково перегорну її, і все буде добре».

Сентябрь 11, 2014 / Психолог рекомендує
Схожі записи

Добавить комментарий