Микола Гульчій — про щитоподібну залозу

Людський організм — як злагоджений оркестр. Коли всі органи і системи діють злагоджено, — здоров’я «звучить» гармонією. Звісно, кожен із «інструментів» є важливим і незамінним, але є серед них такі, дисфункція яких повністю «знеструмлює» організм. Скажімо, щитоподібна залоза, від роботи якої залежить буквально все: нервова, серцево-судинна система, мозкова і психічна діяльність, репродуктивна й ендокринологічна функції… Чому так відбувається і що маємо знати про власний «щит»? Говоримо про це з головним лікарем Київського міського клінічного ендокринологічного центру, професором Миколою Гульчієм.

«Поки живе покоління, яке на момент Чорнобильської аварії було молодим, тенденція захворювань зберігатиметься»

— Миколо Васильовичу, порада — перевірте свою «щитовидку» звучить із вуст лікарів доволі часто: і коли хворий прийшов поскаржитися на слабкість чи сонливість, на надмірну збудливість або нервозність, прискорене серцебиття, різку втрату ваги, статеву слабкість… Виходить, ця маленька залоза настільки важлива, що людина має берегти її як зіницю ока?

— Це абсолютно справедливо, тому що щитоподібна залоза виробляє гормон, який впливає на обмінні процеси в кожній клітині організму. Щоб клітина — будь-яка — працювала, вона повинна мати енергію. Гормон, який виробляє щитоподібна залоза, є каталізатором біохімічних реакцій у клітині з утилізації краплин жиру і білка. У результаті цієї біохімічної реакції утворюється тепло, енергія, виводиться вода з клітин. Тобто, основний обмін речовин у клітині відбувається за допомогою цього гормона. Якщо його не вистачає, клітинні процеси уповільнюються, відповідно сповільнюються процеси у всьому організмі. Якщо ці процеси сповільнюються, скажімо, в яйцеклітині, вона може не дозрівати, і жінка не вагітнітиме. Якщо обмінні процеси зменшуються в мозковій клітині — відповідно гальмується розумова діяльність, погіршується пам’ять, якщо клітини нервової системи недоотримують енергії — зменшується провідність нервових імпульсів, у серцевому м’язі — виникають проблеми у роботі цього органа. І навпаки — коли підвищений вміст гормонів, настає інша ситуація: все збуджується. Тому так багато залежить від гормона, який продукує щитоподібна залоза.

Коли говорять що потрібно перевірити залозу, то мається на увазі різні аспекти. Важливо знати, яка будова залози, чи не з’явилися в ній пухлини, але найчастіше виникає потреба перевірити кількість гормона щитоподібної залози в крові.

— Для України, яка пережила Чорнобильську катастрофу, захворювання щитоподібної залози довгі роки залишалося однією з чільних проблем із здоров’ям. Яким є зараз стан справ? Чи є певні зрушення на краще?

— Однозначно сказати, що проблема зникла, — не можна. Найбільше постраждали ті, хто на момент аварії не досягнув повноліття. Відтинок життя від народження до 18 років надзвичайно важливий для щитоподібної залози — в цей період вона активно формується і працює. Відповідно, потребує багато йоду для вироблення гормона. Тож у дитячі організми після вибуху ядерного реактора потрапило багато радіоактивного йоду. І різні мутогенні процеси в організмі дали про себе знати пізніше. Якщо до 1986 року захворюваність на рак щитоподібної залози становила 3,6 на 100 тисяч населення, то зараз ця цифра становить 8 — по всій Україні, а в Києві — 14,6 на 100 тисяч населення, в Київській області — близько 14 на 100 тисяч. Якщо подивитися на криву захворюваності, то помітимо, що з року в рік вона зростає. І поки живе те покоління, яке на момент Чорнобильської аварії було молодим, тенденція зберігатиметься. Крім того, є природні тенденції — після 55 років захворювання на рак щитоподібної залози зростають, з’являється тенденція до збільшення інших захворювань щитоподібної залози.

«Симптоматика зобів буває різною. Наприклад, може сідати голос»

— Діагнозів, які позначають захворювання щитоподібної залози, багато, зокрема базедова хвороба, гіпотериоз, гіпертиреоз… У яких випадках проблема наскільки кардинальна, що потребує лікування у стаціонарі?

— Ви згадали такий діагноз як базедова хвороба. Це те захворювання, при якому кількість гормонів, які продукує щитоподібна залоза, вища за норму. Коли гормону забагато — підвищуються енергетичні процеси кожної клітини і все збуджується: підвищується пітливість, прискорюється серцебиття (тахікардія), людина стає нервово збудливою, може страждати психіка, шлунково-кишкова система (з’являється діарея, причин якої не можуть визначити). Тому хворі на базедову недугу лікуються у стаціонарі, оскільки у більшості випадків хвороба потребує оперативного втручання. Потім можна продовжити консервативне лікування, але залишати недугу на самоплив не можна, інакше людина отримає багато ускладнень — з боку серцево-судинної системи, органів зору, мозку.

Рак чи підозра на онкологію також потребують госпіталізації. Так само як фолікулярні аденоми, зоби великих розмірів із синдромом здавлювання дихальної трубки чи стравоходу. До речі, зоби не обов’язково ростуть уперед — можуть збільшуватися і всередину, і тому може з’являтися різна симптоматика: сідає голос, наприклад.

Є недуги, пов’язані з пониженою функцією щитоподібної залози. Залоза може бути великою, але виробляти мало гормона. Може бути атрофованою — є таке захворювання, як аутоімунний тиреоїдит, при якому антитіла руйнують клітини щитоподібної залози. Тому деколи хворі надходять у дуже важкому стані. Але приблизно 95 відсотків пацієнтів, які до нас звертаються, потребують консервативного лікування. Їм у разі потреби коригують гормональний фон, назначають відповідні препарати.

— Колись ви сказали, що рак щитоподібної залози — один із тих видів онкологічних захворювань, що успішно лікують. Цей оптимістичний висновок зберігається сьогодні?

— Багато залежить від стадії недуги. Тому головне завдання і лікаря, і пацієнта — при найменшій підозрі на хворобу провести якісну діагностику. Якщо людина відчуває будь-який дискомфорт із здоров’ям, — має звернутися до фахівця. Ми маємо великий досвід діагностики і лікування пухлинних захворювань щитоподібної залози. Є різні форми вузлів — з нечіткими контурами, з гідрофільними контурами, з вкрапленням мікрокальцинатів, iз підвищеним кровотоком, — усі ці випадки підлягають детальному обстеженню. Останні роки ми застосовуємо метод соноеластографії, коли сам апарат визначає щільність, колір вузла, сам характеризує — до якої групи пухлин належить новоутворення. Лише якщо вузол потрапляє у шкалу злоякісних, то підлягає пункційній біопсії для остаточного діагнозу.

Якщо раніше вважали, що папілярний рак лікується у 98 відсотках випадків, то зараз розроблені нові критерії. Є низькодиференційовані раки. Є такі види недуги, що дуже агресивні, здатні давати метастази. Тобто до кожної форми хвороби потрібен різний підхід.

«Рак може мати генетичний характер. Тому важливо звернутися до фахівця заздалегідь»

— Що має знати і робити людина, аби попередити захворювання щитоподібної залози?

— Допомагати залозі з «будівельним матеріалом»: вживати йодисті препарати (я рекомендую рослинного походження), селен, який бере участь у синтезі ензимів, мідь, інші мікроелементи. Взимку і навесні необхідно приймати полівітаміни. Важливо зробити бодай раз у кілька років ультразвукове дослідження щитоподібної залози — зараз це доступна діагностика.

Також треба мати на увазі генетичні форми захворювання щитоподібної залози. Трапляється, що в людини виявляють недугу, і невдовзі стає зрозуміло, що таку ж хворобу має рідна сестра, брат. Такі випадки ми, на жаль, часто зустрічаємо. Рак може мати генетичний характер, тому якщо у родині комусь ставили такий діагноз, — краще перевіритися, пройти діагностику, навіть якщо нічого не турбує.

МАЙТЕ НА УВАЗІ

За найменших підозр щодо збоїв в ендокринній системі необхідно зробити УЗД щитоподібної залози, визначити свій гормональний фон, а також цукор у крові. Є групи ризику — люди, старші 40 років, хворі на гіпертонічну хворобу, з підвищеною масою тіла — вони мають пройти дослідження на гормональні зміни в організмі. Це дасть змогу вчасно зайнятися профілактикою.

Якщо на попередньому обстеженні ніяких підозрілих утворень не знайшли, то з профілактичною метою можна відвідувати фахівця раз на три роки.

Микола Васильович Гульчій

Народився 10 лютого 1956 року в Російській Федерації.

Закінчив Івано-Франківське медичне училище та Київський медичний інститут ім. О. Богомольця, доктор медичних наук.

Головний лікар Київського міського клінічного ендокринологічного центру. Заслужений лікар України, член Міжнародної асоціації хірургів-ендокринологів, член Європейської тиреоїдної асоціації, віце-президент асоціації ендокринологів України.

У 1993 став ініціатором створення київського центру з лікування і реабілітації хворих на щитоподібну залозу. Нині це Київський міський ендикронолічний центр, який лікує пацієнтів у багатьох напрямах ендокринології — діабетологія, гінекологія, ендокринна хірургія, остеопороз, мамологія.

Завжди поєднував роботу з хірургією. Про хірургію мріяв, ще навчаючись в інституті. Захистив кандидатську, докторську дисертації.

Має медичну родину. Дружина Олеся — доктор медичних наук, професор, керівник департаменту науки і розвитку Академії медичних наук України.

Донька Мар’яна — лікар, к.м.н. у Каролінському інституті (Швеція), захистила докторську дисертацію.

Професійно займався танцями. Захоплюється гірськими лижами, плаванням.

Март 10, 2015 / Інтерв'ю з лікарем / Теги:
Схожі записи

Добавить комментарий